Вже достатньо часу в асортименті сільськогосподарської продукції є олії. Профілактично - лікувальні властивості олій вже давно відомі, саме тому вони використовувалися з давніх-давен. Для більш детального вивчення якостей олій пропонуємо підбірку матеріалів про властивості кожної олії. Нашу клубна рекомендація – це вживання в першу чергу сиро давлених олій. Їх лікувальні властивості дають найкращі результати і виражену смакову гаму в поєднанні зі свіжістю і тонким ароматом кожної з олій.

Досі фаворитом серед рослинних олій була маслинова. Вона має не тільки приємний запах і смак, оптимальну композицію жирів, а також і пристойну ціну. Однак виявилося, що з Омега-3 ненасиченими кислотами у неї якраз не склалося. Натомість рапсова олія по харчовій цінності, а разом з тим і по ціні перемагає маслинову, хоч якраз ні особливого смаку, ні запаху вона не має. За своїми якостями вона дуже близька до маслинової. У ній є амінокислоти, яких не виробляє ні організм людини, ні тварини, а потреба в них дуже велика.

Історія їстівної рапсової олії все ще достатньо свіжа. Рапс – це міжвидовий гібрид ріпи і капусти. Хоча він культивувався людством давно, його олія до 1974 року використовувалася лише для технічних цілей. Вона мала різкий запах і гіркий присмак. Ці властивості надавали дві речовини: еруканова кислота, що має токсичні якості і глюкозиноляти, які у тварин викликають проблеми зі щитовидною залозою. В 1974 методами класичної селекції вивели перший так званий 0-рапс, який мав вміст еруканової кислоти менше 2%. В 1982 році вивели наступну версію 00-рапс, який вже фактично не мав не тільки еруканової кислоти, а також і глюкозинолятів. У Канаді цей сорт було запатентовано під назвою Кароля. З тих пір там фактично будь-який рапс тепер так і називають.

До складу ріпакової олії входить велика кількість ненасичених жирних кислот, які відіграють велику роль у регулюванні жирового обміну, знижуючи рівень холестерину, можливість тромбоутворення та ряду інших захворювань, у тому числі пухлинних. У рапсовій олії майже стільки ж олеїнової кислоти, як і у маслиновій, за кількістю лінолевої кислоти рапсову "наздоганяє" соняшникова. За складом жирів і кислот це найбільш збалансована олія, популярна в країнах північної Європи. Для "сердечників", які контролюють рівень холестерину в крові, важливо, що в складі ріпакової олії до 15% альфа-ліноленової кислоти сімейства Омега-3 .

Рапсова олія використовується у виробництві медичних препаратів – екстрактів і мазей, а також косметичних олій і кремів. Вона входить до складу різних косметичних лосьйонів і молочка, оскільки знімає подразнення шкіри після сонячних ванн.

Олію з розторопші можна з усією сміливістю назвати захисницею печінки. Готують олію з насіння розторопші, основним компонентом якої є комплекс поліненасичених жирних кислот, містить вона і жиророзчинні вітаміни A, D, E, F, особливо багато в ній вітаміну Е, головного антиоксиданту серед вітамінів. Олія розторопші є цінним дієтичним продуктом і лікувальним засобом. Вона має ранозагоювальну, протиопікову і гепатопротекторну дії. Не поступається лікувальними властивостями обліпиховій олії. У дерматології олію розторопші застосовують для лікування вітиліго, псоріазу, облисіння, вугрів. Для оздоровлення організму її можна постійно додавати в їжу (до 3 ст. л. на добу). Вона позитивно діє не тільки на печінку, а й на весь травний тракт і особливо корисна для тих, хто хворіє виразкою шлунка. Крім того, олія розторопші має протисклеротичні властивості, поліпшує кровотворення, знижує прояви алергійних реакцій. Олія також ефективна в разі ослаблення зору, випадання волосся, хвороб кісток і суглобів, гінекологічних проблем. Її можна застосовувати за опіків будь-якого ступеня тяжкості, ран, у тому числі гнійних, різних уражень шкіри та слизової оболонки.

Олія, отримана методом холодного віджиму з ядер волоського горіха, має витончений смак і м'який горіховий аромат. До складу олії з волоського горіха входять: ненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова, вітамін Р), вітаміни А, Е, С, каротиноїди, група вітамінів В, макро- і мікроелементи (цинк, мідь, йод, кальцій, магній, залізо, фосфор, кобальт), біологічно активні речовини.

Олію з волоського горіха використовують у харчових цілях. Вона прекрасно підходить для приготування салатів зі свіжих овочів, холодних соусів, страв східної кухні, іноді використовується в кулінарії для смаження продуктів і грилю, а також для приготування домашнього хліба й випічки.

Також використовують у лікувально-профілактичних цілях. Вітаміни, що входять до складу горіхової олії, підвищують життєвий тонус організму й стабілізують його імунний статус. Олія з волоського горіха на 77% складається з незамінних поліненасичених жирних кислот, а також має рекордний вміст вітаміну Е. Ця олія поліпшує обмінні процеси в організмі й рекомендується до вживання в період відновлення після перенесених хвороб і операцій.

Володіючи протизапальними властивостями,олія волоського горіха застосовується при лікуванні запальних захворювань шкіри й слизових, сприяє загоєнню ран, тріщин, опіків, виразок, забезпечує повноцінний обмін у тканинах шкіри. Олія захищає організм від впливу канцерогенних речовин, підвищує опірність організму радіаційному опроміненню, виводить радіонукліди, має протипухлинну дію.

Горіхова олія застосовується для лікування хворих, що страждають атеросклерозом, ішемічною хворобою серця, гіпертонією, діабетом, захворюваннями печінки, нирок, щитовидної залози, хронічними колітами й отитами. Олія з волоського горіха – чудовий дієтичний продукт. Вона легко засвоюється і є гарним джерелом енергії й вітамінів, що дозволяє включати цей живильний продукт до складу багатьох дієт.

У косметології горіхова олія входить до складу багатьох кремів для повік проти зморшок, кремів для рук, засобів для гігієни тіла й бальзамів для губ, засобів, що поліпшують засмагу. Олія волоського горіха омолоджує, регенерує й має тонізуючий вплив, швидко всмоктується й робить шкіру ніжною та шовковистою.

Олія з волоського горіха – натуральний цілющий засіб для здорового й різноманітного харчування.

Кунжутна олія має виражений горіховий запах і приємний смак. Вітамінів в ній практично немає, зате в надлишку ненасичених жирних кислот, фосфору і кальцію – відмінна профілактика остеопорозу. Світла кунжутна олія додається в салати за азіатськими рецептами. На темній (з обсмаженого насіння) смажать м`ясо, курку, готують рис, локшину і овочі. Олію з кунжуту виготовляють ще з прадавніх часів. За своїми якостями вона не поступається маслиновій.

Кунжутна олія – помічний лікувальний засіб. Масаж з кунжутною олією дуже корисний дітям, особливо малятам до 2 років. Кунжутна олія має кровоспинну, протизапальну, проносну дію, сприяє кровотворенню, корисна для профілактики та лікування атеросклерозу. Її приймають у разі виснаження організму: дорослі - по 1 ст. л., діти - по 1 ч. л. 2-3 рази на день до їди. У суміші (1:1) з лимонною водою (вода, підкислена лимоном) її можна застосовувати зовні, накладаючи на опіки, фурункули і виразки. Якщо до олії додати трохи камфори, кардамону і кориці, то цю суміш можна прикладати до голови у разі мігрені та запаморочення.

Кунжутна олія корисна також у разі запалення легень, сухого кашлю, астми, захворювань серця, печінки, жовчного міхура. Приймають її за підвищеної кислотності шлункового соку, хвороб підшлункової залози, пієлонефриту, нирковокам'яної хвороби, під час шлунково-кишкових кольок. У разі цих хвороб кунжутну олію п'ють по 1 ст. л. тричі на день до їди.

Кукурудзяну олію добувають із зародків стиглого насіння. Цінується вона як джерело вкрай потрібних людині жирних кислот, зокрема лінолевої та ліноленової, за вмістом яких переважає соняшникову. По-друге, надзвичайно багата олія вітаміном Е (в 3-4 рази більше, як у соняшниковій, в 10 разів – ніж у маслиновій олії). Цей вітамін називають сторожем організму. Молекула вітаміну Е полює на вільних радикалів, які ушкоджують клітини, віддаючи їм 1 електрон, перетворює на нешкідливу речовину, яка вільно виводиться. Якщо врахувати, що кожна клітина близько 10 тис. разів на добу зазнає нападу вільних радикалів, можна оцінити титанічну роботу цього вітаміну і потребу в ньому.

Особливо важливо, що вітамін Е захищає від ушкодження червоні кров'яні кільця, а також сприяє ремонту ушкоджених клітин різних органів. Завдяки наявності вітаміну Е кукурудзяна олія усуває порушення кровообігу, зменшує згортання крові, розвиток мікротромбів. Тому кукурудзяну олію вважають профілактичним засобом проти серцево-судинних захворювань, зокрема атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, порушень мозкової діяльності, тромбофлебіту, злоякісних новоутворень, передчасного старіння організму. Слід сказати, що посилюється також сексуальна та дітородна функція і чоловіків, і жінок. Кукурудзяна олія підвищує скоротливість стінок жовчного міхура, завдяки чому відбувається викид жовчі, поліпшується травлення. Тому в разі захворювань печінки, жовчного міхура, кам’яної хвороби, як і атеросклерозу, внутрішніх кровотеч, гіпертонічної хвороби, з лікувальною метою рекомендують місячний курс лікування кукурудзяною олією – двічі на день по 1 ст.л. перед сніданком та вечерею.

Внаслідок вживання кукурудзяної олії відбувається відновлення слизової оболонки. Тому для лікування виразки шлунка варто скористатися каротиновою кукурудзяною олією. Для цього склянку натертої моркви в невеликій каструльці залити кукурудзяною олією, накрити і поставити на водяну баню. Як тільки олія закипить, вогонь вимкнути, олію охолодити і перецідити через 2 шари марлі. Пити по 1 ч. л. 4 рази на день за півгодини до їди, потримавши в роті перед проковтуванням 3-4 хв. У деяких людей з'являється нудота, яку можна зняти мінеральною водою.

Таке лікування корисне також людям з ослабленим зором, ураженням сітківки ока, адже "ремонту" ока сприятиме поєднана дія вітамінів Е та А.

Окрім того, кукурудзяна олія дуже потрібна для забезпечення нормального стану шкіри. Лущення, сухість, так звані старечі плями – усе це ознака нестачі вітаміну Е. Тому якщо протягом місяця вживати кукурудзяну олію за згаданою схемою, можна позбутися лущення повік та гранульоми країв повік, псоріазних плям, домогтися еластичності шкіри. Щоб оздоровити шкіру голови, позбутися лупи, мати здорове і блискуче волосся,

Д. Джарвіс рекомендував нагріти кукурудзяну олію, пальцями втерти її в шкіру голови, тоді вмочити рушник у гарячу воду, викрутити і обгорнути ним голову. Такий масаж зробити 5-6 разів, а тоді вимити голову. Цінність кукурудзяної олії ще і в тому, що вона змінює лужну реакцію організму на кислу. Тому її рекомендують хворим на астму, мігрень, сінну лихоманку.

Кукурудзяна олія - корисний лікувальний засіб. Однак нею не слід зловживати. Варто проводити місячні лікувальні курси, вживати олію в їжу як присмаку до готових каш, салатів (так краще зберігаються вітаміни), але не цуратися і традиційної для нас соняшникової, а хто може, то і лляної, маслинової, із зародків пшениці олії. Щоб не було: що занадто, то нездорово.

Оливкова олія – найцінніший продукт, що є унікальним натуральним засобом, який використовується для профілактики різних захворювань. У ньому не міститься холестерин, до того ж регулярний прийом оливкової олії допомагає значно знизити в крові його рівень.

Неоціненною користь оливкової олії для нормалізації роботи травної системи. Воно сприятливо впливає на функціонування шлунка, стимулює роботу кишечника, печінки, підшлункової залози. Його прийом рекомендований при виразках шлунка, а також дванадцятипалої кишки.

Цілющі властивості оливкової олії застосовуються і при лікуванні геморою. Володіючи легким проносним ефектом, цей цінний продукт надасть відчутну допомогу людям, що страждають запорами. Досить вранці натщесерце випити всього лише одну маленьку ложку оливкової олії, щоб нормалізувати роботу кишкового тракту і позбутися від проблеми нерегулярного стільця.

Жовчогінну властивість олії оливи оцінили багато людей, які страждають на жовчнокам’яну хворобу. Вживаючи це масло регулярно можна добитися відмінного ефекту і скоротити прийом медикаментозних препаратів.

В оливковій олії міститься вітамін Е і велика кількість антиоксидантів, які перешкоджають старінню клітин, розгладжують зморшки, що зробило його застосування популярним в косметології. Креми, мазі, маски на основі олії оливи ефективні і дозволяють шкірі зберігати пружність, молодість, надають їй сяйво та життєву силу. Цілющі властивості олії оливи забезпечать належний догляд за чутливою і сухою шкірою особи, забезпечать її м’якість, захистять від втрати вологи.

Фахівцями було доведено позитивний вплив оливкової олії на імунну систему людини. Біологічно активні вуглеводи і інші корисні речовини, які містяться в даному унікальному продукті, обумовлюють його протиатеросклерозну властивості, надають протизапальний і анестезуючий ефект.

У складі оливкової олії – лінолева кислота, зміст якої в багато разів більше, ніж в рослинній (соняшниковій) олії. Саме вона забезпечує видалення холестерину з організму людини.

Цілющі властивості олії оливи сприяють швидкому загоєнню різних ран, забезпечують нормалізацію артеріального тиску.

Соняшникова олія має високі смакові якості й перевершує інші рослинні олії по поживності та засвоюваності. До складу соняшникової олії входять цінні для організму поживні речовини, а також вітаміни груп А, D, Е і F. Перевага рослинних олій над тваринними жирами в тому, що ненасичені жирні кислоти, що входять до складу рослинної олії, беруть участь у якості обов'язкового компонента в створенні клітинних мембран і оболонок нервових волокон. Вони мають властивість виводити холестерин, виявляють нормалізуючу дію на стінки кровоносних посудин, і саме вони - кращі союзники в боротьбі з атеросклерозом, найбільш частою причиною виникнення серцево-судинних захворювань і порушень мозкового кровообігу. Цілющі властивості соняшникової олії широко використовуються в народній медицині при лікуванні тромбофлебіту, зубному болю, хронічних захворювань шлунка, кишечника, печінки, легенів. Соняшникова олія застосовується у косметичних процедурах, при приготуванні настоянок – в аромотерапії.

Існує два види соняшникової олії: рафінована й нерафінована. Нерафінована олія корисніша й засвоюється краще. Не рекомендується смажити на нерафінованій олії, тому що при високій температурі в ній утворюються токсичні сполуки. При рафінації відбувається видалення барвників, осаду, слизу, що містяться в олії. При заключному процесі – дезодорації – видаляється запах і залишки вищезгаданих речовин. У результаті отримують прозору олію без запаху.

Льняна олія по своїй біологічній цінності стоїть на першому місці серед харчових олій. У насінні льону міститься 46% вітаміну F, який не синтезується в організмі, а поступає ззовні. До складу льняної олії входять цінні ненасичені кислоти й велика кількість вітамінів А і Е. Льняна олія містить достатню кількість вітамінів та інших біологічно активних речовин, необхідних для здорового харчування.

Льняна олія є "живим продуктом", тому його потрібно оберігати від впливу прямих сонячних променів і високої температури.

Льняна олія – справжній "сажотрус" нашого організму, що попереджає хвороби судин і утворення тромбів. Щоденне вживання льняної олії сприяє профілактиці розвитку серцевих приступів.

Доведена ефективність льняної олії для профілактики раку молочної залози, але, крім цього льняна олія полегшує протікання передменструального синдрому й передменопаузи, поліпшує стан шкіри й волосся, сприяє загоєнню ушкоджених тканин. Олія з насіння льону має пом’якшувальну, протизапальну, обволікаючу, сечогінну, легку проносну та бактерицидну дію. Льняна олія рекомендується при запаленні нирок і сечового міхура, каменях.

Сучасні дослідження показали, що вживання льняної олії в їжу знижує ризик інсульту на 37%. Вживаючи льняну олію можна не боятися таких страшних хвороб, як діабет, атеросклероз, ішемічна хвороба серця й багатьох інших. У народній медицині її використовують від глистів, печії, різних виразок.

Аромат льняної олії особливий: так пахне перша весняна трава. Тому саме ця олія ідеально підходить для заправки овочевих салатів і вінегретів. Льняна олія надасть приємного золотавого відтінку здобній випічці, пиріжкам, смаженій картоплі. До речі, макуха, що залишається після витискання олії, - не тільки прекрасний корм для домашньої худоби й птаства (у військові голодні роки нею харчувалося все населення), але й цінна біологічно-активна добавка до їжі. У льняній макусі знаходиться безліч цінних для організму людини компонентів, і в першу чергу льняна клітковина, що володіє дивними властивостями очищати наш організм від усякого "сміття".

Про цілющий вплив олії, витисненої з гарбузового насіння, на організм людини відомо з давніх часів. У Середньовіччі маленька пляшечка цієї чудодійної олії коштувала стільки ж, скільки золота каблучка. Продавалася гарбузова олія винятково в аптекарських крамницях. Дотепер у Європі олію з гарбузового насіння називають "чорним золотом". Чорним через темно-коричневий або темно-зелений (майже чорний) колір нерафінованої олії гарбуза.

Якщо говорити про користь гарбузової олії, то переоцінити її властивості неможливо – цю олію називають профілактичною панацеєю. До складу гарбузової олії входять вітаміни A, E, В1, В2, З, Р, F; вона містить ненасичені жири, лінолеву й ліноленову кислоти, багата на жирні кислоти, має унікальний комплекс есенційних фосфоліпідів рослинного походження. Містить велику кількість біологічно активних речовин: каротиноїди, токофероли.

Гарбузова олія поліпшує стан шкіри, виявляє пом'якшуючу і відновлюючу дію. Запобігає втраті вологи. Завдяки наявності вітаміну Е, насичує шкіру вологою й киснем, роблячи її оксамитовою й пружною. Захищає від сонячних опіків і прискорює регенерацію тканин. Добре підходить для догляду за шкірою рук. Успішно використовується й для догляду за сухою, ушкодженою, зрілою шкірою.

Гарбузова олія сприяє відновленню й прискоренню росту волосся й нігтів. Гарбузова олія має антиоксидантну, протизапальну, антисклеротичну й загальнозміцнювальну дію, регулює жировий обмін у печінці і є рослинним гепатопротектором. Під дією компонентів препарату знижується вміст ліпідів плазми крові і якісно міняється їхній склад.

Гарбузову олію застосовують усередину при катарах, запальних процесах у легенях і дихальних шляхах, для зняття болю і печіння при циститі, захворюваннях передміхурової залози. Олія з гарбуза зовнішньо використовується при шкірних захворюваннях.

Вона чутлива до тепла, тому тримати її краще в щільно закупореній пляшці, у темному прохолодному місці. Взагалі, гарбузову олію не варто піддавати тепловій обробці.

Кілька століть назад ця олія подавалася тільки при царському дворі й називалась "імператорським делікатесом". Останній самодержець Росії, Микола II, віддавав перевагу їй над іншим рослинним оліям. Сьогодні ж, незважаючи на доступність, олія з насіння гірчиці для багатьох залишається екзотикою. Про це можна тільки шкодувати, тому що по своїх дієтичних і гастрономічних властивостях вона значно перевершує популярну в нас соняшникову: тільки одного вітаміну D "імператорський делікатес" містить у півтора рази більше. Взагалі, в гірчичній олії є абсолютно всі жиророзчинні вітаміни. У ній багато вітаміну А, який сприяє росту організму й підвищує імунітет, вітамінів К і Р, які поліпшують міцність й еластичність капілярів, а також міститься загальнозміцнююча речовина – каротин. Крім того, у гірчичній олії є вітамін В6, що відіграє важливу роль в азотистому обміні й процесах синтезу й розпаду амінокислот в організмі.

Багато дієтологів - натуропатів вважають "імператорський делікатес" готовими ліками. Завдяки антисептичним і бактерицидним властивостям, ця рослинна олія прекрасно підходить для лікування шлунково-кишкових, серцево-судинних і простудних захворювань. Деякі медики рекомендують своїм пацієнтам у якості профілактичного засобу випивати щоранку натще столову ложку гірчичної олії.

Гірчична олія має специфічний аромат і пікантний смак (абсолютно не гіркий, як думає багато хто) і прекрасно підходить для заправлення салатів, підкреслюючи природний смак овочів. До того ж салати з такою заправкою довше залишаються свіжими. З гірчичною олією будь-яка випічка стає пухкою й довго не черствіє. А приготовані на ній м'ясо й риба мають особливо приємний смак.

Здавна конопляне насіння використовувалося в якості поживної й корисної їжі (у слов'янській традиції – конопляні коржі). Також прадавні слов'янські народи виготовляли й вживали в їжу смачну й дуже популярну в ті часи – конопляну олію, яка має безліч, майже забутих сьогодні, але дуже корисних властивостей.

Ця олія є чудовою альтернативою маслиновій олії. Застосовується вона як високоякісна олія для заправлення салатів та інших холодних і гарячих овочевих страв, з успіхом використовується при смаженні на сковороді, у маринадах і соусах. По хімічному складу конопляна олія близька до льняної, але, на відміну від неї, вона має тонкий пікантний смак. Конопляна олія, поряд із льняною, зеленими листовими овочами й риб'ячим жиром є одним з деяких продуктів харчування, що містять необхідну нашому організму неактивну форму поліненасиченої жирної кислоти - ОМЕГА-3. Крім безлічі вітамінів, якими так багата конопляна олія, у ній містяться мінерали: цинк, кальцій, залізо, марганець, фосфор, калій і сірка. Цінні насичені кислоти, що є в цій олії, очищають організм від шкідливого холестерину й підвищують імунітет. Крім цього, конопляна олія містить бактерицидні речовини, гліцериди й амінокислоти. Дві важливі жирні кислоти, що містяться в конопляній олії, необхідні людині для росту клітинних мембран. Це ліноленова й альфа-ліноленова кислоти. У нерафінованій конопляній олії є до 60 % ліноленової кислоти. Альфа-ліноленова кислота в основному знаходиться в морських водоростях, у м'ясі ракоподібних і в риб'ячому жирі. Тільки в коноплянім насінні, насінні льону й сої наявні ці кислоти. Потреба в цих, необхідних нашому організму, жирних кислотах може бути задоволена 2-4 чайними ложками конопляної олії в день.

Конопляна олія рекомендується:
- при лікуванні катарів верхніх дихальних шляхів, астми, хронічних і гострих бронхітах;
- при захворюваннях передміхурової залози, статевих органів;
- при захворюванні сечового міхура й нирок;
- при захворюваннях серця й судин.