На овечьих фермах сейчас — горячая пора. И это неудивительно, ведь конец октября-начало ноября наилучшее время для продажи овец на мясо или шкуры. «Вообще-то, — рассказывает Мирон Комарницкий, владелец хозяйства, расположенного в селе Комарники Турковского района Львовской области, — в октябре мы еще имели стричь овец. Но поскольку погода внезапно испортилась и столбик термометра опустился слишком низко, мы решили не стричь овечек. А вот продать закупщикам несколько барашков и засолить несколько шкур — как раз самое лучшее время ».

Так каже бельгiєць, який вiдкрив єдину в нашiй країнi козячу ферму, де роблять унiкальнi сири за давнiми французькими технологiями.

...Хтось дивується цьому п'ятдесятитрьохрiчному чоловiку. Тодi як нашi люди покидають рiднi села i стають заробiтчанами у чужих країнах, вiн приїхав до нас з Європи та каже: "Українцi мають все, аби стати багатими!" У його фермерський проект ...

Масовий перехід на безприв’язне утримання худоби на фермах ВРХ спричинив виникнення специфічних особливостей, з якими раніше не доводилося зустрічатися фахівцям, працюючи на фермах із прив'язною системою утримання.

У мальовничих селах на околицях Судової Вишні, що на Львівщині, подружжя Віллемів добре знають: «Якщо вам до козячої ферми, то вам туди». Українка Марія та франкофонний бельгієць Бернар Віллем є справжніми українськими фермерами. Одними з небагатьох, хто не представляє прихований капітал. Це подружжя любить тварин і вміє з ними поратись «за останнім словом науки». На відміну від українських тваринників, вони елегантно вбрані. Такі собі європейці у безкраїх українських чорноземах...

Були часи, коли вагомим проривом в утриманні свиней вважався перехід від прив’язного утримання до безприв’язного. Одними з перших захисники тварин вели тоді боротьбу за покращення умов утримання та примушували всю сільськогосподарську спільноту звільнитися від стереотипів старої технології та з надією поглядати у майбутнє.