Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

"ВУЛКАН"    
Меню сайту
Статистика
COUNTER$
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Архів записів
Агроновини

Новини екомережі

новини Турківщини

Друзі сайту





Вітаю Вас, Гість · RSS 17.07.2025, 09:45

Головна » 2013 » Березень » 5 » Проект «Від родини до родини»
19:32
Проект «Від родини до родини»
Ваша їжа повинна стати ліками, а ваші ліки повинні стати їжею. (Гіппократ)
Половина того, що ми їмо, дає можливість жити нам, друга половина – лікарям. (П. Горан)
Треба їсти не те, що є, а те, що потрібно їсти. (А. Шопенгауер)

«Турківщина – один з екологічних районів України, а тому в умовах глобалізації вважаємо надзвичайно актуальною і ефективною програму «Від родини до родини».

Бойківщина – дивовижний край, де знаходяться славнозвісні курорти: Трускавець, Моршин, Розлуч та такі міста, як Дрогобич,Борислав, Долина(Ів.-Франк обл.), Міжгір’я, Воловець (Зак.),Ст.Самбір, Сколе, Турка - неофіційна столиця Бойківщини.

Бойківщина – край предивних куховарських традицій. Ще донедавна можна було говорити, що наше сьогодення, в якому закордонні продукти стають величними, звело нанівець здобутки бойківської кухні, що старі рецепти ніхто не збирає, молоді просто ними соромляться, і вони зникають . Але поступово ситуація змінюється і автентичні Карпатські продукти харчування мають великі можливості на майбутнє. Шкода, що попробувати старовинні страви бойківської кухні, в яких відчувається подих сивої давнини не кожному вдається..., а вони могли би стати вишуканими стравами для панства та туристів.

Позаяк це край суцільних лісів, то бойки ще й неперевершені спеціалісти грибних юшок, мачанок, .ін. На їхні страви та наїдки також вплинули розвинуте скотарство, вівчарство.. Окремих слів заслуговує місцева вудженина, щоправда, бойко завжди каже – «будженина». М’ясо тут будять споконвіку, застосовуючи багатий вибір деревини, ялівець, граб, ліщину та навіть ягоди ялівця. Старовинний та архаїчний триб життя бойківського села сприяв виробленню та збереженню прекрасних смакових якостей будженини. . Деякі види будженини будилися кілька днів, притому змінювалися породи дерев. А якими були кишки, сальцесони і, безперечно, бойківське сало, яке могло зберігатися роками!

Перед Різдвом у кожній хаті різали свиню, тому кожен ґазда у м’ясних виробах проявляв свою винахідливість і, безперечно, використовував вміння, передані по чоловічій лінії упродовж віків. Ковбаси, м’ясо солили, смажили, будили в димарі з використанням таких порід дерев, як бук, груша, яблуня, які давали приємний запах. При деяких хатах стояли примітивні вуджарки, в яких будили м’ясні вироби.

Хлібобулочні вироби з борошна грубого помелу та без застосування дріжджів, хоч не виділялися вишуканістю, але були дуже різноманітні, смачні та корисні - різні завиванці, тістечка, книші, калачі, пироги, медівники, сирники, перепічки, ощипки, книдлі. Святовечірні ритуальні страви: кутя, узвар та багато інших. До густих страв належали каші: кулеша, банош, інш. Усі ці страви в нових умовах з покращеними інгредієнтами можуть ожити і принести багато користі.

«Бойки навіть варили… каміння, а тому мешканці низин із них підсміховувалися, що бідність їх довела до таких злиднів. Так, вони насправді варили каміння, та не просте, а кремінь. Аж тепер наука доводить, що кременева вода дуже лікувальна. Виходить, що бойко про це знав давно. Невже це його тисячолітня спостережливість чи відгомін якоїсь прадавньої цивілізації, який вцілів тільки у бойків?!

Бойки квасили щороку капусту. Для того використовувалася дубова бочка. До капусти на тертці натирали багато моркви, , додавали кмину, листя хрону, інколи вкладали кілька шарів цілих яблук. Та найважливіше – завжди всередину бочки ще клали велику каменюку. На це бойки пояснювали: «Так робив мій дід, прадід і так робили від початку світу». Камінь переходив від покоління в покоління, допоки став непотрібним. Цим каменем був кремінь»... (П.Совяк

Турківщина має свою історію минувшини з виробництва та продажу автентичних продуктів харчування (і не тільки в домашніх умовах). В період 1772 – 1919рр. представниками Австро-угорського, а з 1919 по 1939рр представниками польського урядів на місцях, велась активна робота над розвитком кооперації. В цьому процесі активну участь приймала також вся українська еліта краю. В подальшому це дало позитивні зміни в житті горян. В повіті розвинулось багато малих виробництв. Основою була с/г продукція. Її надлишки продавались не тільки в межах Галичини, але й за кордон - твердий сир, бринза, будз, яйця, мед, сметана, масло, льняна олія, інш. – ці товари відправлялись до крамниць Відня, Праги, Парижа, інших міст Європи. (Власник виробництв - Барон Лібіг, який проживав в містечку Бориня)

У Турківському повіті вирощували пшеницю, жито, овес, продаючи цю продукцію до рівниних районів Галичини. В селах працювали млини, пекарні, невеликі забійні та ковбасні цехи, крамниці, тартаки. Будувались вузькоколійки, які використовувались як для лісо перевозок так і для туризму. На час до 1939року в кожному селі працювали кооперативи. На рівні повіту було створено обєднання під назвою «Союз кооперативів», яке відповідало за упаковку та реалізацію виробленої продукції.

Значних успіхів, завдяки розвитку кооперації, було досягнуто у сфері зеленого туризму. Якщо на сьогоднішній день район може прийняти 400-500осіб на добу, то в 30х роках тільки село Розлуч одночасно могло прийняти 2500 відпочивальників. Сянки – 1500осіб. Ще десяток населиних пунктів повіту могли прийняти по 150-200 туристів .

В 2007р. на Турківщині, за підтримки МБО «Добробут громад» створено сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Вулкан» в якому об’єднались понад 70 родин з селища Борині та околиць. В кооперативному навчально-практичному центрі члени кооперативу отримують послуги з передпродажної підготовки надлишків с/г продукції, яку відправляють до родин, що проживають в місті. Якісна, екологічно чиста, органічна продукція, полюбилась міщанам, учасникам програми «Від родини до родини».

Позаяк горяни завжди були ще й добрі скотоводи, то славилися виробництвом різних молочних продуктів, серед яких можна можна виділити сир твердий, сир м’який (бринза, будз з овечого та коров’ячого молока, вурда, інш.), домашній сир, масло, сметана. гуслянка (йогурти).

.

На сьогоднішній день члени кооперативу виробляють як для для мешканців міст так і гостей кооперативу живий твердий сир, як за стародавньою технологією так і по швейцарському рецепту.

Живий сир. Трави Карпатських пасовищ надають молоку особливий аромат. До його складу входять омега-3 жирні кислоти. Вони корисні при серцево-судинних захворюваннях. Для виготовлення живого сиру, необхідне сире (не пастеризоване) молоко. Молоко від корів, які споживають силос, непридатне для виробництва цього сиру. Для виготовлення 50кг живого сиру необхідно 700-800л молока та 20-25днів на його виготовлення, оскільки сир виготовляється «в ручну». Закваски використовуються тільки природні. Споживати можна сир як з часу виготовлення так і через півтора-два десятки років. Чим довше дозріває живий сир, тим кращим стає його смак – він стає більш земним та складним. Дозрівання його проходить в деревяних ящиках, виготовлених саме з ялицевих дощечок. Сир миють в сироватці, чистять щіткою та обов’язково двічі на день його обертають. Якщо Ви хочете отримати дірки в сирі, то він повинен дозрівати при температурі +20-23градуси, для виділення вуглекислого газу під час ферментації. В інших випадках сир дозріває, в залежності від якості, при темп.+ 8 -10-12градусів при високій вологості - максимально наближеної до природньої печери.

Автентчний сир, який виготовлявся на Турківщині за часів Австро-Угорщини та в часі до 1939р та, по технології нічим не відрізнявся від швейцарських рецептів, окрім того, що на 20л молока добавлялось 0.5л сметани та друге нагрівання доводили до 40-45град.(пів тверді сири) замість 50-55град. (тверді сири). Продавали в круглих деревяних ящичках. Тобто по типу швейцарського «Vacherin Mont d'Or»

.
.
..
Кожен бажаючий може прийняти участь у виробництві того чи іншого продукту харчування, скуштувати його… Борошно грубого помелу, гуслянка, льняна олія,. А також мясні вироби: ковбаси та копченості .


Шнайдер Герда – професор, директор інституту ландшафтного планування Віденського університету;
Шарман Інгрід – доктор філософських наук;
Кучерявий В.П. – професор, завідувач кафедри ЛНЛУ України;
Пархуць Л.В. - старший викладач;
(Бориня, 22.09.12р. СОК «Вулкан»)

Переглядів: 1119 | Додав: Lan64 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright СОК "ВУЛКАН" © 2012-2025