Сьогодні у нас в гостях депутат Турківської районної ради, голова постійної депутатської комісії з питань інвестиційної політики, розвитку економіки та підприє­мництва, директор «Агенції економічного розвитку Тур­ківщини», голова СОК «Вулкан», Богдан Комарницький.

— Сьогодні місцева владна еліта не бажає стати джере­лом підтримки для громад Турківщини, допомогти їм по­кращити рівень їхнього життя! — розпочав розмову Богдан Андрійович.

Адже: район «старіє». Щор­ічно кількість жителів Турківщини зменшується на 500 осіб. Безробіття. Чисельність населення зменшується як за рахунок смертності, так і за рахунок міграції та виїзду меш­канців на заробітки. Куріння, пиво, наркотики - сьогодні по­пулярне заняття молоді. Чим зайняти молодь? Потрібна якась здорова альтернатива! Але ніхто її чомусь не шукає?

Будівництво ППК - пункту перетину кордону: Боберка -Смольнік - ключовий проект для розвитку економіки Турківщини. І знову ж таки - нікому нема до цього справи! Район та місто завалені сміттям. Сміття лежить на вулицях та на берегах річок. Районне сміттєзвалище роз­ташували на вододільному хребті в урочищі «Вільховата», де беруть початок дві річки. Очисні споруди не працюють. Дороги розбиті. Хто займається вирішенням цих проблем? Відповідь: та ніхто! В районі немає публічного обліку активів міста та району. Скільки гектарів землі прода­но? Де гроші? Де інвестори? Знову ж таки: відповіді немає. Молодь масово покидає Турківщину! До чого це може призвести наш район в майбутньому? Чомусь нікого це не цікавить.

— Чи все залежить від місцевої влади?

— На це можу відповісти та­ким чином: 70 відсотків з того, що я назвав, можна вирішувати на місцях і не потрібно вказувати на верхи, як у нас це привикли робити. По-перше: треба мати бажання це робити. По-друге - треба знати - як це зробити.

Хочу також наголосити на одному важливому моменті: скільки ще європейських за­конів не прийматиме ВР Украї­ни - руйнація у нас в районі буде продовжуватись, неза­лежно, яка партія прийде до влади. Тому, що суть пробле­ми зовсім в іншому - громади на місцях не готові до життя в нових умовах.

— Пане Богдане, як Ви ба­чите розвиток нашого міста?

— На мою думку, щоби місто почало розвиватись, необхід­но працювати над вирішенням п'яти основних завдань, які необхідно здійснити на початковому етапі розвитку Турківської міської громади. Перший крок - це створення інституцій розвитку міської громади, а саме: створення «Громадсь­кої Ради розвитку міста», яка повинна об'єднати представ­ників різних політичних сил, громадських організацій, активних людей, які вболівають за розвиток міста. Ключове завдання для розвитку господарки міста - це заміна існуючого комунгоспу на багатофункціо­нальний обслуговуючий коо­ператив з вуличними підрозді­лами - засновниками і спожи­вачами послуг якого будуть члени громади і відповідно уп­равляти міською господаркою буде сама громада через своїх представників. В процесі роботи обов'язково виникне потреба у створенні міської кредитної спілки та міського обєднання підприємців. Це я назвав основні організації, які повинні працювати біля міського голови.

Тепер, що стосується друго­го кроку - .це залучення гро­мади до прийняття рішень -проведення громадських слу­хань з усіх важливих питань, які стосуються життєдіяль­ності міста

Третій крок - це налагоджен­ня транскордонної співпраці -що важливо для переймання досвіду.

Четвертий крок - розробка Статуту та Положень, які бу­дуть регламентувати життє­діяльність влади та мешканців міста.

Пятий крок - проведення щорічних звітів міської влади, через організацію публічних виступів, концертних програм, ярмарків. Влада, хоча би один раз на рік, повинна публічно представити свою діяльність перед громадою міста.

— Як Ви бачите розвиток сільських громад та тери­торій Турківщини?

— Село - це найбільше багат­ство держави. Сумно, але на сьогоднішній день наші села спустошені, мешканці залишені на самовиживання. Що стосується економічного розвитку наших сіл. Скажу так. Нам нема потреби видумувати колесо. Його вже придумали наші попередники, наші діди-прадіди. Більше того, хтось каже, що історія не повто­рюється. Але воно не зовсім так. Ознайомившись з істо­рією Турківщини, можна поба­чити, що подібна до сьогодніш­ньої, економічна ситуація в історії нашого краю вже була. Хочу звернути Вашу увагу, що тоді в селах нашого повіту проживали і австрійські, і польські, і єврейські громади. Але українські громади, навіть не маючи своєї власної держави, зуміли досяти високого рівня економічного розвитку. В цей час було обрано курс на кооперацію. І якщо хтось зараз думає, що ця форма гос­подарювання вже застаріла, то він глибоко помиляється. Вона успішно працює як в Європі, так і США по сьо­годнішній день.

Структура господарювання в ті часи на Турківщині, була такою:

перша ступінь - в селах працювали кооперативи, що об'єднували селянські при­ватні господарства, які займа­лись виробництвом с/г про­дукції.

Друга ступінь - були ство­рені повітові союзи, в які об'єднувались кооперативи, -вони займались збутом ви­робленої продукції.

Саме завдяки розвитку коо­перації, в Турці, Борині та се­лах повіту, виготовляли твер­дий сир, масло, ковбасні ви­роби, копченості, випікався власний хліб, працювали олій­ниці, млини, тартаки і взагалі в районі тоді працювало бага­то виробничих підприємств -відповідно були створені робочі місця.

В крамницях продавалась власна продукція, вироблена на Турківщині з місцевої сировини , яка витіснила неякісні іноземні товари з тодішніх крамниць.

Надлишки молочної продукції, м'яса, меду, яєць та іншої с/господарської продукції з Турківщини, наші попередники, відправляли до європейських держав.

Зверніть увагу, що над роз­витком кооперації, тобто еко­номічним розвитком повіту, працювала практично вся то­дішня громадсько-політична еліта Турківщини та священи­ки. Скажіть, будь ласка, чи наша теперішня політична елі­та в районі займається еко­номічними питаннями? Ні, не займається.

— Пане Богдане, скажіть, чи маєте Ви інформацію: якого рівня, за рахунок роз­витку кооперації, досяг розвиток зеленого туриз­му в нашому повіті?

— Аналіз доступних архівних першоджерел та свідчення жителів дають можливість виділити два основні періоди історії розвитку туризму на Турківщині. Відомо, що в 1930 р. біля підніжжя г. Пікуй (1408 м.) були закладені перші тури­стичні притулки Львівщини. В 1932 р. - у Турці було організо­ване Товариство розвитку туризму.

В цей час у Розлучі працю­вало 14 пансіонатів на 400 осіб, 25 вілл і 20 селянських будинків, гірськолижна база на 200 та молодіжний табір на 100 місць. Село одноразово могло прийняти 2000-2500 відпочиваючих.

Поряд з Розлучем, як тури­стичний центр, розвивалися Сянки. В 1937 році тут одно­часно відпочивало 1,5 тис. осіб. Була відкрита найкраща лижна база Польщі на 150 місць, функціонувало 6 панс­іонатів на 460 місць, 10 дач­них будинків на 800 місць та 13 селянських хат на 120 осіб. До послуг відпочиваючих були: малий трамплін, санні траси, тенісні корти, ресторани.

Окрім названих Розлуча та Сянок, туризм охоплював також Бориню, Комарники, Соколіки Верхні, Либохору, Гусне, Лімну, Івашківці, Яво­ру, Ільник, Верхнє Висоцьке та Турку. Хочу сказати, що Турківщина в своїй історії ніколи не пас­ла задніх і ніколи не була пред­метом насмішки, як це є за­раз. Наші попередники змогли запрезентувати себе як само­достатню громаду. Зрозуміло, що швидких змін не буде, По­трібно вчитись, потрібно при­пинити обманювати мешканців району, особливо передвиборчими подачками та обіцянками, потрібно працювати, обравши поступовий, довготривалий, проте добре продуманий курс на сталий розвиток Турківщини.

Турка-перлина Карпат

20.11.2010